Що робить кампанію ненасильницькою?

Незалежно від присутності чи відсутності чіткої прихильності до ненасильства, більшість основних кроків однакові для всіх кампаній: дослідження і збір інформації, освіта і тренування, побудова стратегії. Що ж тоді унікального в ненасильницьких кампаніях? Звісно, це дещо більше, ніж просто те, що вони не є насильницькими.

Багато організацій і кампаній, прихильних до ненасильства, стверджують свої ненасильницькі принципи, які пояснюють їхні погляди. У Положенні про принципи (Statement of Principles) WRI говориться, що ми розуміємо під словами “прихильність до ненасильства”: “Ненасильство може сполучати активний спротив, зокрема, громадянську непокору, з діалогом; воно може сполучати не відмову від підтримки системи пригнічення та співпраці з нею і конструктивну працю для розбудови альтернатив. Як спосіб залучення до конфлікту, ненасильницький рух іноді намагається привести до примирення з нею: зміцнення тканини суспільства, надання повноважень людям, що знаходяться на низьких сходинах суспільної драбини, і залучення представників різних сторін для пошуку рішення. Навіть у випадку, коли такі цілі не можуть біти досягнуті, наша прихильність до ненасильства підтримує в нас рішучість не знищувати інших людей”. (http://wri-irg.org/statemnt/stprinc-en.htm)

У наступному листі визначено окремі принципи, притаманні ненасильницькому спротиву. Незважаючи на те, що деякі з них можна знайти в кампаніях, що не визначаються як ненасильницькі, сполучення цих принципів робить кампанію ненасильницькою.

Принципи акцій ненасильницького спротиву

Ці принципи було розроблено в процесі спільної праці, за участю тренерів у Сполучених Штатах і редакційного комітету даного Підручнику. Ми пропонуємо вам використовувати цей чи інший набір принципів для стимулювання дискусії всередині вашої групи. Використовуйте вправу “Спектр чи барометр”, щоб допомогти групі зрозуміти, де знаходяться погляди учасників відносно принципів ненасильства. Якщо відмінності великі, треба обговорити, як це вплине на вашу ненасильницьку кампанію. Використання Принципів ненасильства може бути найкращім шляхом визначення угод всередині групи (принаймні, щодо цілей вашої кампанії).

► Ми визнаємо цінність кожної особистості. Це основне: визнання гідності і людяності себе та інших. Ми відмовляємося від ставлення до свого опонента як до ворога.

► Ми свідомі того, що кожне із нас володіє частиною правди; ніхто не має її всю, цілком. Ніхто не є цілком “правим” чи “неправим”. Це повинно відбиватися в зборі інформації, просвітних заходах і акціях, що влаштовуються в рамках кампанії.

► Наші дії підкреслюють відкритість для просування комунікації і демократичних процесів. Ми працюємо для процесів, які можна описати словами “влада разом з іншими”, а не “влада над іншими”. Важливим є уповноваження всього, що включено в кампанію. Ми просуваємо демократичні структури (зсередини і зовні кампанії) для забезпечення максимального самовизначення.

► Наші засоби (поведінка і дії) відповідають кінцевим цілям (ствердженню життя, опору пригніченню і пошуку справедливості, цінуванню кожної особистості). Наша стратегія має ґрунтуватися на цьому принципі, ми не можемо вважати за “перемогу” те, чого було досягнуто в насильницькі або брехливі способи.

► Ми воліємо зазнавати страждань, а не спричиняти їх. Відмова від спричинення страждань ґрунтується на цінності кожної особистості і зосереджує увагу на нашій прихильності і нашій справі. Ми не станемо у насильницький спосіб відражати напад. Ми свідомі того, що наша діяльність може мати наслідком ув'язнення; заповнення в'язниць може бути стратегією.

► Ми обіцяємо готуватися до ненасильницької акції відповідно до узгоджених засад. За необхідністю ми намагатимемось влаштовувати орієнтаційні зустрічі або майстер-класи з ненасильницьких дій, аби краще зрозуміти цю обіцянку і втілювати її в життя.

Принципи ненасильства

Спираючись на Дисциплінарний кодекс (“Code of Discipline”), складений Ганді в 1930-ті, багато кампаній побудували “принципи ненасильства”, з якими просили погодитись усіх учасників. “Принципи ненасильства” — це не те саме, що ненасильницькі принципи. Вони є угодами, згідно яких мають поводитись учасники під час акції. Вони можуть бути викладені в дуже практичних (“Ми не носитимемо зброї”) або більш філософських термінах (“Ми збираємося разом у такий спосіб, що відбиває світ, який ми хочемо створити”).

Не треба вимагати згоди щодо того, що ми розуміємо під “ненасильством” або чому ми вибираємо ненасильницькі методи. Навіть у малій групі, яка вочевидь є однорідною, в процесі обговорення виявляться різні інтерпретації і різні рівні прихильності до ненасильства. Ненасильницькі принципи прояснюють те, що очікується, і надають акції ненасильницький дух. В розпал акції настрій натовпу може легко зсунутися у бік словесних образ або навіть насильства.

Агенти уряду можуть спробувати дискредитувати групу, спонукаючи людей на насильницькі дії. Ненасильницькі угоди і тренінги можуть дати великої кількості людей можливість брати участь в кампанії без насильства, навіть якщо вони мають малий досвід в цій царині. Для того, щоб ненасильницька кампанія була ефективною, не має значення, наскільки організатори прихильні до принципів ненасильницьких дій та наскільки добре організована стратегія кампанії; вирішальним є те, щоб учасники демонстрацій та акцій громадянської непокори дотримувалися принципів ненасильницьких дій.

Приклади принципів ненасильства

► Faslane 365: http://www.faslane365.org/fr/display_preview/nonviolence_guidelines ► Lakenheath Action Group: http://www.motherearth.org/lakenheathaction/nv.php3 ► School of the Americas Watch: http://www.soaw.org/article.php?id=1093 ► Принципи студентського союзу Університета Приштини, 1997: http://wri-irg.org/wiki/index.php/Principles_of_the_Students%27_Union_of_the_University_of_Prishtina%2C_1997

Планування ненасильницьких кампаній

Для того, щоб зупинити окрему війну чи виправити несправедливість, що має глибоке коріння, одних демонстрацій замало. Зіткнувшись із жахами світу, легко залучитися до ненасильницького відповіднику бунту — поринути в дії чи діяльність, не відступаючи та не дивлячись уперед. Надто часто групи переходять до розробки тактики одразу ж, як упізнають проблему. Або ми страждаємо від “паралічу аналізом”, тобто навчаємося та вчимо інших, але ніколи не переходимо до дій, а отже — не досягаємо мети. Сила ненасильницької кампанії полягає в творчому сполученні тактики, стратегічного мислення і активності учасників.

Вплив з метою змін з певного питання зазвичай потребує проведення кампанії, тобто серії пов'язаних між собою акцій, що проводяться протягом певного часу для досягнення певних, окремих цілей. Кампанії починаються групою людей, що мають спільний підхід. Учасники розробляють спільне розуміння та бачення проблеми, визначають цілі та починають процес дослідження, просвіти і тренування, який посилює групу і збільшує кількість учасників, залучених до проведення акцій.

Кампанія має декілька цілей, розташованих на різних рівнях. Перший рівень — специфічні цілі кампанії або оголошена мета. Більшість кампаній борються з політикою людей, що обіймають найвищі позиціі в суспільній ієрархії. Для досягнення цієї мети нам треба внести до прийняття рішень новий чинник — будь то надання їм нової інформації, переконання тих, від чиєї підтримки вони залежать або попередження цих людей про опір, з яким вони стикнуться. Ми не розглядаємо їх як ворогів, а як опонентів, тобто людей, яких треба зупинити чи змусити рухатися для того, щоб припинити певну несправедливість. Також кампанія має свої внутрішні цілі, наприклад, посилання і збільшення числа учасників. Ненасильницька кампанія проводить людей через процес уповноваження. Це включає особисте уповноваження (люди відкривають і тренують свою власну силу для боротьби проти пригнічення, заборон і насильства, за громадянську участь, мир і права людини) і в такий спосіб створює сильний колектив. Протягом процесу групи опановують організаторські навички та стають політичними стратегами.

Кампанії також мають передавати певне бачення наших побажань, вести до подальших кампаній, скерованих проти наявних владних структур. Декілька кампаній можуть просунути нас до суспільного уповноваження, що веде до трансформації суспільства, заради якого ми працюємо. Під час тренінгів та планування ми маємо розглядати всі аспекти цього процесу ненасильницького суспільного уповноваження: особисте уповноваження, силу спільноти, силу народу. Для побудови ефективної ненасильницької стратегії нам треба розвивати свої навички стратегічного мислення.

Розробка ефективних стратегій

Творчі кампанії тримають під контролем використання потенціалу ненасильства. А якщо група захоплена потужність та можливостями ненасильницької кампанії, вона швидше розробить ефективну стратегію кампанії. Вправи, які ми пропонуємо нижче, можуть допомогти виробити такий ентузіазм і захоплення; вони також надають певні передбачення того, що зробить кампанію ефективною, а також розуміння того, як відбуваються зміни.

Якщо ваша спільнота працює заради суспільних змін , вам може знадобитися взяти на себе процес підготовки групою ефективної стратегії, яка дозволить домогтися таких змін. Процес групи засновується на наявних ресурсах групи і може створити ентузіазм і наснагу.

Спершу вам може бути потрібно, щоб група мала спільні знання кампаній, в чому може допомогти вправа “Стратегії 10/10” або обговорення того,як відбуваються зміни. Для цього треба спитати учасників, які ефективні кампанії вони знають, і що зробило ті кампанії ефективними. Створіть список самоконтролю з їхніх відповідей. Іншим способом вивчення того, що робилося у минулому, є практичні заняття (див. “Керівництво з практичних занять по проведенню кампаній”) . Вони не надають готових програм, але показують визначення, наявність ресурсів і настійливість у проведенні ефективної ненасильницької кампанії. У розділі “Ресурси” (Розділ 11) буде перелічено фільми з описами ненасильницьких кампаній та використанням деяких історії, розказаних в даному підручнику або на відповідних інтернет-ресурсах.

Якщо ваша група має великі знання, ваш час обмежений або наявні інші чинники, що роблять такий історичний огляд неможливим, можна перейти безпосередньо до розробки свого власного процесу успішної стратегії змін. Для розробки ефективної стратегії корисно:

► назвати й описати проблему чи ситуацію

► проаналізувати її причини

► створити бачення мети групи, зокрема, прояснити цілі і

► розробити стратегію досягнення зазначених цілей.

Related content